Зовсім не страшна книга. Про життя, смерть і все, що поміж ними
Анастасія Леухіна #
Ебаут #
Одна из самых страшных книг которые я читал. Окей, может "страшная" не правильное слово.
Чем помогает:
Ты понимаешь таких как у вас в семье историй сотни или тысячи, хз, и ты не один.
Когда напряжение накапливается, и ты уже ничего не чувствуешь, достаточно прочитать пару страниц чтобы слезы потекли, давление в чайнике понизилось и стало легче. Хотя бы сегодня вечером.
Процитирую два чужих отзыва, потому что у меня пока не ресурса писать о книге, но я их поддерживаю на 100%:
“Эта книга не появится у вас на полке когда в вашей жизни все хорошо и стабильно. Но она окажется у вас в руках, если вы или ваш близкий столкнётся с отчаянием и/или тяжелым диагнозом. Эта книга не даст вам четких инструкций как вести себя в ситуации, когда ваш близкий уходит, но она поможет вам подготовиться к этому, даст сил и надежду, а также на примере других людей, которые потеряли своих дорогих людей, или наоборот победили болезнь, покажет вам, что жизнь продолжается.“
“Більшість свідомо уникають тему смерті. Хтось вважає, що занадто молодий, щоб про таке думати чи говорити. Хтось вважає, що не треба себе травмувати такими темами, поки ще здоровий / живий. Але смерть постійно десь поруч і їй байдуже, що ми там собі думаємо. Є люди з невиліковними хворобами, які знають, що помирають. Вони потребують правильного догляду, знеболюючого й підтримки. Є люди, у кого помирає чи вже померла близька людина. Вони розгублені, вони в горі й також потребують підтримки. Є люди, які тільки дізнаються про свій діагноз. Є медики, які повинні сказати страшний діагноз пацієнту. Є діти, які помирають в реанімації наодинці з холодними стінами, а батьки стоять за дверима бо їм не можна заходити. Є безліч всього, чого не повинно було б бути, але є. Ця книжка зібрана з реальних історій людей. Ці історії дуже щемкі, але можуть дати відповіді на деякі питання. Можливо не на всі, але трішки полегшення дасть. Це не депресивна книжка. Не книжка-страшилка, хоч і змушує плакати. Вона не тільки про смерть, а й про життя.”
Надеюсь у вас никогда не будет повода ее читать.